Алергія

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими в лунках моноклональними антитілами, специфічними до IgE людини.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgЕ людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 75 хвилин.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 10-20% населення світу страждає на алергічну бронхіальну астму, алергічний риніт, атопічний дерматит та інші алергічні реакції, до того ж кількість таких хворих збільшується щороку. Згідно зі статистикою, від 5 до 15% дітей має харчову алергію, що в подальшому призводить до розвитку різних алергічних захворювань.

Алергія, або гіперчутливість, - стан зміненої реактивності організму у вигляді підвищенної його чутливості до повторного впливу речовин, які називаються алергенами. Внаслідок повторного контакту з алергеном виникає надмірно сильна імунна реакція організму, що супроводжується ушкодженням тканин. Одним з механізмів, що можуть лежати в основі цього процесу, є дегрануляція тучних клітин, опосередкована імуноглобуліном класу Е (IgE). За різними літературними даними у дорослої людини в нормі концентрація IgE може сягати 100 IU/ml і зменшується у людей похилого віку. При алергії рівень IgE може зростати до 2000 IU/ml і вище.

Серед частих хвороб, що супроводжуються підвищенням рівня загального IgE в крові, а також наявністю специфічних IgE, відзначають: алергічний риніт, атопічну бронхіальну астму,атопічний дерматит, кропив’янку, аспергільоз, гельмінтози тощо. До менш розповсюджених захворювань з гіпер-IgE синдромом належать вроджені імунодефіцити (синдром Джоба, синдром Ді-Джоржі), селективний IgA-дефіцит, синдром Віскотта–Олдриджа, IgЕ-мієлома та інші. Також у клінічній практиці часто зустрічаються випадки підвищеного рівня IgE, які пов’язують з дією ряду медикаментозних препаратів.

Сьогодні все більшої популярності набувають методи діагностики алергії in vitro, одним з яких є імуноферментий аналіз для визначення вмісту загального IgE. Цей метод характеризується низкою переваг: не має протипоказань до обстеження, не викликає додаткової сенсибілізації та анафілактичних реакцій. Більшість тест-систем засновані на «сендвіч»-варіанті ІФА, використання в якому моноклональних антитіл до імуноглобулінів Е людини забезпечує високу чутливість та специфічність аналізу. Стандартизація кількісного визначення IgE в сироватці чи плазмі крові людини забезпечується використанням для виготовлення внутрішніх калібраторів ІФА-наборів Міжнародного стандарту ВООЗ з встановленою концентрацією IgE людини в міжнародних одиницях IU/ml.

Оскільки метод ІФА має високу чутливість та специфічність, а також не має протипоказань до застосування, він може бути широко застосований для діагностики алергічних захворювань.

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими в лунках моноклональними антитілами, специфічними до IgE людини
• Біотинільовані анти-IgE: біотинільовані моноклональні анти-IgE антитіла
• Кон’югат стрептавідин-HRP: стрептавідин, кон’югований з пероксидазою хрону
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 50 мкл.
• Час проведення аналізу: 90 хвилин.

Алергічні захворювання є одними з найпоширеніших захворювань у світі, і тяжкість цих станів продовжує зростати. Алергія, або гіперчутливість, - стан зміненої реактивності організму у вигляді підвищенної його чутливості до повторного впливу речовин, які називаються алергенами. Внаслідок повторного контакту з алергеном виникає надмірно сильна імунна реакція організму, що супроводжується ушкодженням тканин. Одним з механізмів, що можуть лежати в основі цього процесу, є дегрануляція тучних клітин, опосередкована імуноглобуліном класу Е (IgE).

Найбільш розповсюдженими алергічними станами, що потребують належної діагностики є: анафілаксія, алергічний риніт, алергічний кон’юктивіт, бронхіальна астма тощо. Точний діагноз у поєднанні з оптимальною терапією вимагає використання відповідних тестів для підтвердження сенсибілізації до певного алергену та детальної інформації про вплив передбачуваного алергену.

Для in vivo діагностики алергії використовують кілька видів шкірних проб (шкірний приктест, внутрішньошкірний тест, патч-тест). Однак використання вказаних проб має ряд суттєвих обмежень, а саме, потребу у високій кваліфікації лікаря, що проводить тест, та нестачу лабораторій, що проводять дані дослідження. Крім того, in vivo діагностика рідко проводиться у дітей через можливі побічні реакції.

В той же час in vitro діагностика IgE-опосередкованих алергічних захворювань є корисною для ідентифікації причинного алергену і зазвичай включає наступні лабораторні підходи:
1) визначення рівня загального IgE;
2) дослідження концентрації специфічних IgE до різних алергенів - є найбільш часто використовуваним діагностичним підходом in vitro, виконується за одноплексною або мультиплексною стратегією;
3) тест на активацію базофілів (BAT), який є досить специфічним, але складним у виконанні, а отже, обмежується вибраними ситуаціями.

Сьогодні для виявлення специфічних антитіл класу IgE широкого застосування набув метод імуноферментного аналізу, що забезпечує високу чутливість та специфічність. А окреме постачання широкого спектру біотинільованих алергенів в залежності від потреб діагностичної лабораторії забезпечує максимальну зручність та рентабельність дослідження.