Бруцельоз

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими антигенами Brucella.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgG людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 100 мкл.
• Час проведення аналізу: 75 хвилин.

Бруцельоз - зоонозне інфекційне захворювання, що спричиняється бактеріями роду Brucella. Щорічно в світі реєструється 1,6-2,1 мільйони випадків бруцельозу у людей. Серед країн з найвищим рівнем зареєстрованої захворюваності на бруцельоз - Іран, Киргизстан, Таджикистан, Казахстан, Азербайджан, Туркменістан, Вірменія та Узбекистан.

До найбільш патогенних для людини видів належать Brucella melitensis, Brucella abortus, Brucella suis та Brucella canis. Різні види Brucella відрізняються за резервуаром інфекції та ступенем вірулентності: B. Melitensis вважається найбільш патогенною для людини, тоді як B. Abortus частіше спричиняє відносно легші форми захворювання.

Зараження людини відбувається при контакті з інфікованими тваринами та їхніми біологічними рідинами, а також при споживанні продуктів тваринного походження (сире молоко, недостатньо термічно оброблене м’ясо), і аерогенним шляхом при професійному контакті. Збудник проникає в організм людини через слизові оболонки або пошкоджену шкіру. Після цього бактерії переносяться макрофагами до лімфоїдних тканин, поширюються через лімфатичну систему та потенційно можуть розмножуватися в багатьох органах, викликаючи локалізовані та системні інфекції. Зберігаючись в клітинах хазяїна, таких як макрофаги, бруцели використовують стратегії для обходу імунного захисту хазяїна, що призводить до тривалої інфекції.

Інкубаційний період бруцельозу зазвичай становить від 1 до 4 тижнів, але може варіювати до кількох місяців. Клінічні прояви характеризуються хвилеподібною лихоманкою, пітливістю (особливо вночі), слабкістю та збільшенням лімфатичних вузлів, печінки і селезінки. У хронічних випадках можливе ураження опорно-рухового апарату, нервової та серцево-судинної систем.

Через неспецифічний характер симптомів діагностика бруцельозу ускладнена та вимагає комплексного підходу, а саме, поєднання аналізу клінічних даних, епідеміологічного анамнезу та результатів лабораторних досліджень (бакпосів, серологічні дослідження, ПЛР). До серологічних методів діагностики бруцельозу належать реакція аглютинації, реакція зв’язування комплементу та імуноферментний аналіз.

Методом ІФА антитіла класу IgM виявляються на ранніх стадіях інфекції, а антитіла класу IgG визначаються пізніше та можуть зберігатися тривалий час після перенесеного захворювання або ефективного лікування. Швидке зниження титрів антитіл IgG зазвичай свідчить про сприятливу відповідь на антибіотикотерапію, тоді як стійкі або зростаючі високі титри можуть бути ознакою невдалого лікування, залишкової хвороби або неминучого клінічного рецидиву. Таким чином, виявлення специфічних антитіл класу IgG до антигенів Brucella є важливим показником поточної або перенесеної інфекції, особливо при підгострому та хронічному перебігу захворювання.