Тиреоїдна панель

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованою в лунках рекомбінантною тиреопероксидазою.
• Кон’югат: буферний розчин моноклональних антитіл до IgG людини, кон’югованих з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 80 хвилин.

Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), захворювання щитоподібної залози за поширеністю посідають друге місце серед ендокринних порушень після цукрового діабету. Понад 200 млн людей у світі страждають на різні форми тиреоїдної дисфункції. В Україні за останні 5 років кількість людей із захворюваннями щитовидної залози збільшилась у п’ять разів. Серед основних патологічних станів виділяють гіпертиреоз, гіпотиреоз, аутоімунні захворювання щитоподібної залози, доброякісні та злоякісні новоутворення тощо. Аутоімунні захворювання щитоподібної залози – це різноманітна група органоспецифічних аутоімунних захворювань, найпоширенішими з яких є тиреоїдит Хашимото та хвороба Грейвса. Патологічний процес обумовлений утворенням аутоантитіл до тиреопероксидази та тиреоглобуліну. Тиреоїдна пероксидаза є мембранозв’язаним ферментом, що відповідає за окислення йоду та йодування тирозильних залишків молекули тиреоглобуліну в процесі синтезу гормонів щитоподібної залози Т3 і Т4. Більшість антитіл до TPO належать до підкласу IgG1, які є активатором комплементу. Крім того, анти-TPO можуть зв’язуватися через свій Fc-фрагмент з природними клітинами-кілерами, які, у свою чергу, викликають цитотоксичне пошкодження тиреоцитів. Пошкодження клітин щитовидної залози, а також пряме блокування ферментів можуть призвести до недостатнього вироблення гормонів (гіпотиреозу), якому іноді передує транзиторний гіпертиреоз. Окрім патологічних станів щитоподібної залози, підвищені титри антитіл до TPO можуть бути виявлені при широкому спектрі захворювань: перніциозній анемії Бірмера, системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті, інсулінозалежному цукровому діабеті, раку молочної залози тощо. Також, встановлений зв’язок між антитілами до TPO та акушерськими ускладненнями, такими як післяпологовий тиреоїдит або післяпологова депресія. Антитіла до TPO можуть бути присутніми у осіб без клінічних або лабораторних ознак дисфункції щитоподібної залози. Наявність анти-ТРО за відсутності захворювання пов’язана з більшим ризиком розвитку аутоімунного тиреоїдиту у майбутньому, а в комбінації з рівнем тиреотропного гормону використовуються для прогнозування розвитку гіпо- та гіпертиреозу. В сучасній лабораторній діагностиці для визначення концентрації аутоантитіл до тиреопероксидази поряд з іншими імунохімічними методами широко використовується імуноферментний аналіз, який є простим та зручним інструментом з високою чутливістю та специфічністю. Стандартизація кількісного визначення аутоантитіл до ТРО в сироватці чи плазмі крові людини забезпечується використанням для виготовлення внутрішніх калібраторів ІФА-наборів Міжнародного стандарту ВООЗ з встановленою концентрацією анти-ТРО в міжнародних одиницях IU/ml.

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованим в лунках трийодтироніном.
• Кон’югат: буферний розчин моноклональних антитіл до трийодтироніну, кон’югованих з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 25 мкл.
• Час проведення аналізу: 80 хвилин.

Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), захворювання щитоподібної залози за поширеністю посідають друге місце серед ендокринних порушень після цукрового діабету. Понад 200 млн людей у світі страждають на різні форми тиреоїдної дисфункції. В Україні за останні 5 років кількість людей із захворюваннями щитовидної залози збільшилась у п’ять разів. Серед основних патологічних станів виділяють гіпертиреоз, гіпотиреоз, аутоімунні захворювання щитоподібної залози, доброякісні та злоякісні новоутворення тощо.

Основними гормонами, що виробляються щитовидною залозою, є тироксин або тетрайодтиронін (Т4, містить чотири молекули йоду) та трийодтиронін (Т3, містить три молекули йоду). Вони є ліпофільними та циркулюють у крові в основному зв’язаними з транспортними білками: тироксинзв’язуючим глобуліном (ТЗГ), транстиретином (також відомим як тироксин-зв’язуючий преальбумін) та альбуміном. Однак функціонально активними є саме вільні трийодтиронін та тироксин, яких в сироватці крові міститься тільки 0,3% і 0,03% від загальних Т3 та Т4 відповідно.

Вільний трийодтиронін є саме тією активною формою, яка безпосередньо проникає в клітини-мішені та зв’язується з ядерними рецепторами для регуляції експресії генів та клітинної функції. Вільний тироксин має мінімальну гормональну активність, але його тривалий період напіввиведення (8 днів) служить резервуаром або прогормоном для вільного трийодтироніну. Усі реакції, необхідні для утворення та вивільнення Т3 та Т4, контролюються тиреотропним гормоном (ТТГ) за механізмом негативного зворотного зв’язку.

Хоча в діагностиці дисфункцій щитоподібної залози початковими тестами вибору є визначення концентрації ТТГ та FT4, вимірювання рівня FT3 є корисним для виявлення Т3-тиреотоксикозу, складних або незвичайних проявів гіпертиреозу, моніторингу лікування захворювань щитоподібної залози та оцінки обміну речовин.

Накопичені дані свідчать про те, що зміни рівнів FT3 також тісно пов’язані з низкою системних розладів, таких як серцево-судинні захворювання, дисліпідемія, діабет 2 типу та печінкова дисфункція, що підкреслює клінічну важливість моніторингу FT3 як функціонального показника стану щитоподібної залози.

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими в лунках моноклональними антитілами, специфічними до тироксину.
• Кон’югат: буферний розчин тироксину, кон’югованого з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 20 мкл.
• Час проведення аналізу: 80 хвилин.

Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), захворювання щитоподібної залози за поширеністю посідають друге місце серед ендокринних порушень після цукрового діабету. Понад 200 млн людей у світі страждають на різні форми тиреоїдної дисфункції. В Україні за останні 5 років кількість людей із захворюваннями щитовидної залози збільшилась у п’ять разів. Серед основних патологічних станів виділяють гіпертиреоз, гіпотиреоз, аутоімунні захворювання щитоподібної залози, доброякісні та злоякісні новоутворення тощо. Основними гормонами, що виробляються щитовидною залозою, є тироксин або тетрайодтиронін (Т4, містить чотири молекули йоду) та трийодтиронін (Т3, містить три молекули йоду). Вони є ліпофільними та циркулюють у крові в основному зв’язаними з транспортними білками: тироксинзв’язуючим глобуліном (ТЗГ), транстиретином (також відомим як тироксин-зв’язуючий преальбумін) та альбуміном. Однак функціонально активними є саме вільні трийодтиронін та тироксин, яких в сироватці крові міститься тільки 0,3% і 0,03% від загальних Т3 та Т4 відповідно. Загалом, FТ4 має мінімальну гормональну активність, але його тривалий період напіввиведення (8 днів) служить резервуаром або прогормоном для вільного трийодтироніну - активної форми, яка зв’язується з ядерними рецепторами. Усі реакції, необхідні для утворення та вивільнення Т3 та Т4, контролюються тиреотропним гормоном (ТТГ), який секретується тиреотропними клітинами гіпофіза. Секреція ТТГ контролюється механізмом негативного зворотного зв’язку в гіпофізі: підвищений рівень вільних Т4 та Т3 пригнічує синтез та секрецію ТТГ, тоді як знижений рівень збільшує секрецію ТТГ. В діагностиці дисфункцій щитоподібної залози початковими тестами вибору є визначення концентрації тиреотропного гормону та вільного тироксину. FТ4 слугує важливим маркером для диференціації субклінічного гіпертиреозу від явного гіпертиреозу або гіпотиреозу, для дослідження підозрілої аномальної секреції ТТГ, пухлини гіпофіза, що секретує ТТГ, а також для моніторингу лікування захворювань щитоподібної залози.

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими в лунках першими моноклональними антитілами, специфічними до β-субодиниці тиреотропного гормону людини.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до ТТГ людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 50 мкл.
• Час проведення аналізу: 120 хвилин.

Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), захворювання щитоподібної залози за поширеністю посідають друге місце серед ендокринних порушень після цукрового діабету. Понад 200 млн людей у світі страждають на різні форми тиреоїдної дисфункції. В Україні за останні 5 років кількість людей із захворюваннями щитовидної залози збільшилась у п’ять разів. Серед основних патологічних станів виділяють гіпертиреоз, гіпотиреоз, аутоімунні захворювання щитоподібної залози, доброякісні та злоякісні новоутворення тощо. Також встановлений зв’язок між порушеннями функції щитоподібної залози та іншими захворюваннями, включаючи діабет, серцево-судинні захворювання, депресію, захворювання ротової порожнини та онкопатологію. Цінним біомаркером функціонального стану щитоподібної залози, який широко використовується для скринінгу, діагностики та моніторингу тиреоїдних захворювань, є тиреотропний гормон (ТТГ, або TSH - thyroid-stimulating hormone). ТТГ є глікопротеїновим гормоном, що синтезується передньою долею гіпофіза та є ключовим регулятором функції щитоподібної залози. Молекула ТТГ складається з двох різних нековалентно зв’язаних субодиниць: α-субодиниці, ідентичної за амінокислотним складом α-субодиниці хоріонічного гонадотропіну, лютеїнізуючого і фолікулостимулюючого гормонів, та гормоноспецифічної β-субодиниці, яка є унікальною. Основною функцією ТТГ є стимуляція щитоподібної залози до синтезу та секреції тиреоїдних гормонів – тироксину (T4) і трийодтироніну (T3). ТТГ зв’язується з TSH-рецептором на тиреоцитах і активує внутрішньоклітинні сигнальні каскади, які регулюють поглинання йоду, тиреоїдний метаболізм, ріст щитоподібної залози та секрецію гормонів. Через механізм негативного зворотного зв’язку T3 і T4 інгібують секрецію ТТГ. У здорової дорослої людини рівень ТТГ у сироватці становить орієнтовно від 0,4 до 4,0 μIU/ml, проте для більш точного виявлення субклінічних форм гіпотиреозу можуть бути застосовні звужені межі. Окремі референтні інтервали тиреотропного гормону встановлюють для вагітних, немовлят та дітей молодшого віку. Слід зазначити, що секреція ТТГ має пульсуючий та циркадний характер, а його концентрація залежить від таких факторів як вік, стать, етнічна приналежність, споживання йоду, репродуктивний статус, індекс маси тіла тощо. Упродовж останніх трьох десятиліть суттєво вдосконалились лабораторні методи, що застосовуються для визначення рівня ТТГ. Серед імунохімічних методів широкого застосування набув метод імуноферментного аналізу, який є зручним та простим у використанні, а також забезпечує високу відтворюваність та чутливість визначення тиреотропного гормону в сироватці та плазмі крові людини. Стандартизація кількісного визначення тиреотропного гормону в сироватці чи плазмі крові людини забезпечується використанням для виготовлення внутрішніх калібраторів ІФА-наборів Міжнародного стандарту ВООЗ зі встановленою концентрацією ТТГ в міжнародних одиницях μIU/ml.