Вакциноконтрольовані хвороби

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими очищеними антигенами вірусу кору.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgG людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 75 хвилин.

Кір – небезпечне висококонтагіозне вірусне захворювання, що швидко поширюється, та може призвести до тяжких ускладнень та смерті. Збудник кору (англ.-Measles virus) – РНК-вмісний вірус, що належить до родини параміксовірусів.

Вірус кору зазвичай передається через прямий контакт, а також повітряним шляхом, інфікує слизову оболонку людини, а потім поширюється по організму. Першою ознакою кору за-звичай є значне підвищення температури, нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. За кілька днів з’являється висип — спочатку, на обличчі та верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по всьому тілу, включно із руками та ногами, тримається протягом 5–6 днів і потім зникає.

Більшість смертельних випадків кору відбувається через ускладнення, пов’язані з цією хворобою. Найчастіше ускладнення розвиваються у дітей у віці до п’яти років або у дорослих людей старше 30 років.

Запроваджені з 1963 року заходи щодо вакцинації проти кору суттєво знизили смертність від цього захворювання.

Скринінг вагітних жінок, молодих людей та пацієнтів груп ризику для визначення рівня протективного імунітету є надзвичайно важливим в періоди епідемічних спалахів. З цією метою найбільш поширеним є кількісне визначення антитіл класу IgG, специфічних до вірусу кору, методом імуноферментного аналізу.

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими очищеними антигенами вірусу кору.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgМ людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 75 хвилин.

Кір – небезпечне висококонтагіозне вірусне захворювання, що швидко поширюється, та може призвести до тяжких ускладнень та смерті. Збудник кору (англ.-Measles virus) – РНК-вмісний вірус, що належить до родини параміксовірусів.

Вірус кору зазвичай передається через прямий контакт, а також повітряним шляхом, інфікує слизову оболонку людини, а потім поширюється по організму. Першою ознакою кору за-звичай є значне підвищення температури, нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. За кілька днів з’являється висип — спочатку, на обличчі та верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по всьому тілу, включно із руками та ногами, тримається протягом 5–6 днів і потім зникає.

Більшість смертельних випадків кору відбувається через ускладнення, пов’язані з цією хворобою. Найчастіше ускладнення розвиваються у дітей у віці до п’яти років або у дорослих людей старше 30 років.

Запроваджені з 1963 року заходи щодо вакцинації проти кору суттєво знизили смертність від цього захворювання.

Скринінг вагітних жінок, молодих людей та пацієнтів груп ризику для визначення рівня протективного імунітету є надзвичайно важливим в періоди епідемічних спалахів. З цією метою найбільш поширеним є кількісне визначення антитіл класу IgG, специфічних до вірусу кору, методом імуноферментного аналізу.

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими очищеними антигенами вірусу кору.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgG людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 85 хвилин.

Кір – небезпечне висококонтагіозне вірусне захворювання, що швидко поширюється, та може призвести до тяжких ускладнень та смерті. Збудник кору (англ.-Measles virus) – РНК-вмісний вірус, що належить до родини параміксовірусів.

Вірус кору зазвичай передається через прямий контакт, а також повітряним шляхом, інфікує слизову оболонку людини, а потім поширюється по організму. Першою ознакою кору за-звичай є значне підвищення температури, нежить, кашель, почервоніння очей і сльозотеча, а також дрібні білі плями на внутрішній поверхні щік. За кілька днів з’являється висип — спочатку, на обличчі та верхній частині шиї. Приблизно через три дні висип розповсюджується по всьому тілу, включно із руками та ногами, тримається протягом 5–6 днів і потім зникає.

Більшість смертельних випадків кору відбувається через ускладнення, пов’язані з цією хворобою. Найчастіше ускладнення розвиваються у дітей у віці до п’яти років або у дорослих людей старше 30 років.

Запроваджені з 1963 року заходи щодо вакцинації проти кору суттєво знизили смертність від цього захворювання.

Скринінг вагітних жінок, молодих людей та пацієнтів груп ризику для визначення рівня протективного імунітету є надзвичайно важливим в періоди епідемічних спалахів. З цією метою найбільш поширеним є кількісне визначення антитіл класу IgG, специфічних до вірусу кору, методом імуноферментного аналізу.

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет із попередньо засорбованим дифтерійним анатоксином.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgG людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 105 хвилин.

Дифтерія – це інфекційне захворювання, яким хворіють переважно діти. Збудник дифтерії - Corynebacterium diphtheriae, потрапляючи до організму людини заражає в першу чергу горло та верхні дихальні шляхи, і виробляє токсин, що вражає інші органи. Хвороба характеризується гострим початком, основними симптомами є біль у горлі, лихоманка та набряклі залози на шиї, в тяжких випадках бактерія продукує отруту (токсин), що викликає утворення щільної сірої або білої плівки на тильній частині горла.

Найбільш важливим вірулентним фактором C.diphtheriae є дифтерійний токсин (екзотоксин), який секретується бактерією назовні, потрапляє в кровоносне русло і уражує міокард, нирки та центральну нервову систему. Ушкодження серцевого м’язу може призвести до порушень серцевого ритму, а запалення нервів – до паралічу.

Вакцинація проти дифтерії є високоефективним засобом попередження захворювання. Згідно рекомендацій ВООЗ всі діти у світі мають бути вакциновані проти дифтерії. Первинна вакцинація дифтерійним анатоксином, що складається з трьох доз вакцини має бути проведена немовлятам, у віці 2, 4 та 6 місяців (з інтервалом не менше 4 тижнів між вакцинаціями). В подальшому має бути проведена трикратна бустер імунізація комбінованими вакцинами у віці 1-2, 4-7 та 9-15 років. У будь-якому віці тим, хто невакцинований або неповно вакцинований проти дифтерії, слід отримати дози, необхідні для завершення вакцинації.

Після 3-дозової первинної серії вакцини, що містить анатоксин, у 94–100% дітей спостерігається рівень антидифтерійних антитіл > 0,01 IU/ml, однак для забезпечення тривалого захисту необхідні бустерні дози вакцини. Для оцінки рівня протективного імунітету широко використовується кількісний імуноферментний аналіз визначення антитіл класу IgG до дифтерійного анатоксину.

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими в лунках очищеним токсином Bordetella pertussis.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgG людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 75 хвилин.

Кашлюк – небезпечна респіраторна інфекція, спричинена бактерією Bordetella pertussis. Характерними проявами захворювання є нападоподібний спастичний кашель, свистячий шум при вдиханні повітря, посткашльове блювання тощо. Найтяжче кашлюк протікає у немовлят і дітей раннього віку - нерідко з зупинкою дихання (апное) та смертельними випадками.

Кашлюк є всесвітньо поширеною хворобою з циклічним перебігом та піками захворюваності кожні 3-5 років. З огляду на тяжкість клінічних проявів в багатьох країнах світу впроваджена вакцинація проти кашлюку. Саме внаслідок широкомасштабної вакцинації, проведеної у 1950-1960-x роках у розвинутих країнах, сталося різке зниження захворюваності (більш ніж на 90%) і смертності від кашлюку.

Однак, незважаючи на високий рівень охоплення населення щепленнями, кашлюк залишається проблемою охорони здоров’я в усьому світі: щорічно реєструється приблизно 140000 випадків захворювання.

В Україні відповідно до Національного календаря щеплень, вакцинувати дітей для профілактики кашлюку необхідно у віці 2, 4, 6 і 18 місяців. Для вакцинації дітей проти кашлюку на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Сформований в результаті повного курсу вакцинації імунітет проти кашлюку зберігається впродовж 5-7 років.

Для діагностики кашлюку використовують лабораторні методи, серед яких найбільш поширеними є метод полімеразної ланцюгової реакції (виялення збудника протягом перших 2-3 тижнів хвороби) та імуноферментний аналіз (визначення специфічних антитіл). Виявлення антитіл класу IgM, специфічних до Bordetella pertussis, свідчить про гостру інфекцію або нещодавно перенесену вакцинацію. Визначення антитіл класу IgG до специфічного для Bordetella pertussis токсину (РТ) у сироватці крові невакцинованої особи дозволяє діагностувати минулу або поточну інфекцію, а також надає інформацію про специфічний імунітет після вакцинації.

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованими в лунках антигенами Bordetella pertussis.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgМ людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 75 хвилин

Кашлюк – небезпечна респіраторна інфекція, спричинена бактерією Bordetella pertussis. Характерними проявами захворювання є нападоподібний спастичний кашель, свистячий шум при вдиханні повітря, посткашльове блювання тощо. Найтяжче кашлюк протікає у немовлят і дітей раннього віку - нерідко з зупинкою дихання (апное) та смертельними випадками.

Кашлюк є всесвітньо поширеною хворобою з циклічним перебігом та піками захворюваності кожні 3-5 років. З огляду на тяжкість клінічних проявів в багатьох країнах світу впроваджена вакцинація проти кашлюку. Саме внаслідок широкомасштабної вакцинації, проведеної у 1950-1960-x роках у розвинутих країнах, сталося різке зниження захворюваності (більш ніж на 90%) і смертності від кашлюку.

Однак, незважаючи на високий рівень охоплення населення щепленнями, кашлюк залишається проблемою охорони здоров’я в усьому світі: щорічно реєструється приблизно 140000 випадків захворювання.

В Україні відповідно до Національного календаря щеплень, вакцинувати дітей для профілактики кашлюку необхідно у віці 2, 4, 6 і 18 місяців. Для вакцинації дітей проти кашлюку на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Сформований в результаті повного курсу вакцинації імунітет проти кашлюку зберігається впродовж 5-7 років.

Для діагностики кашлюку використовують лабораторні методи, серед яких найбільш поширеними є метод полімеразної ланцюгової реакції (виялення збудника протягом перших 2-3 тижнів хвороби) та імуноферментний аналіз (визначення специфічних антитіл). Виявлення антитіл класу IgM, специфічних до Bordetella pertussis, свідчить про гостру інфекцію або нещодавно перенесену вакцинацію. Визначення антитіл класу IgG до специфічного для Bordetella pertussis токсину (РТ) у сироватці крові невакцинованої особи дозволяє діагностувати минулу або поточну інфекцію, а також надає інформацію про специфічний імунітет після вакцинації.