Vitrotest® Trichomonas-IgG

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет із попередньо засорбованими антигенами Trichomonas vaginalis.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgG людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 75 хвилин.

Джгутиковий найпростіший одноклітинний паразит Trichomonas vaginalis є етіологічним агентом одного з найбільш поширених у світі захворювань, що передається статевим шляхом. В середньому 25% людей, які ведуть активне статеве життя, інфіковані T.vaginalis. За останніми даними щорічно в світі трапляється більш як 170 мільйонів випадків трихомоніазу.

У жінок трихомонади призводять до гострого та підгострого вагініту, симптомами якого бувають пінисті виділення, свербіж і болі внизу живота. Захворювання має циклічний характер – згадані симптоми згасають при менструаціях та вагітності. Під час вагітності, трихомоніаз може призвести до передчасних пологів та народження дітей з низькою вагою. У чоловіків T.vaginalis зазвичай викликає уретрит, простатит, епідиміт, а також дизурічні розлади. У більшості випадків захворювання протікає безсимтомно. Стерті симптоми захворювання у чоловіків пояснюють вимиванням значної частини трихомонад із урогенітального тракту при сечовипусканні. Латентний перебіг захворювання часто призводить до недооцінки поширення інфекції. Наслідком хронічної інфекції майже завжди стає хронічний простатит. Трихомоніаз також пов’язують з розвитком раку простати у чоловіків.

На даний час для діагностики трихомоніазу застосовують наступні лабораторні методи:

• мікроскопія вагінального або цервікального секретів у жінок, та виділень сечовивідного каналу у чоловіків;
• виділення трихомонад в культурі;
• виявлення ДНК збудника шляхом полімеразної ланцюгової реакції;
• виявлення специфічних до T.vaginalis антитіл методом імуноферментного аналізу.

За даними ряду досліджень чутливість методів прямої детекції паразита знаходиться в межах 38-82%. В той же час, відомо, що у інфікованих осіб розвивається гуморальна, секреторна та клітинна імунна відповідь на паразита, це дозволяє використовувати серологічні дослідження в діагностичних цілях. Антитіла до поверхневого антигену р270 та α-актинину трихомонад продукуються майже в усіх інфікованих осіб, а рівні сироваткових антитіл корелюють з активною формою інфекції. Особливого значення набувають методи серологічної діагностики у інфікованих осіб, які не мають клінічних проявів трихомоніазу та чоловіків, які можуть бути безсимптомними носіями паразитів.