Vitrotest® Mycoplasma hominis-IgM

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет із попередньо засорбованими моноклональними антитілами, специфічними до імуноглобулінів класу M людини.
• Кон’югат: рекомбінантний антиген M. hominis, кон’югований з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 90 хвилин.

Мікоплазми є умовними патогенами, оскільки їх часто виявляють у складі нормальної мікрофлори людини. Разом з тим ці мікроорганізми можуть бути залучені в запальний процес при урогенітальних захворюваннях. Дані про розповсюдження мікоплазм серед населення різних країн суперечливі, а показники інфікованості варіюють від 10 до 80%.

Mycoplasma hominis інфікує переважно органи сечостатевої системи та викликає різні деструктивно-запальні процеси. У чоловіків M.hominis, зазвичай, викликає уретрити та простатити, а у жінок – уретрити, цервіцити та запальні ураження тазових органів. Особливу небезпеку становить урогенітальний мікоплазмоз вагітних, оскільки може спричиняти невиношування, передчасні пологи, інфікування плода та розвиток постпологового сепсису.

Клінічні прояви, обумовлені присутністю M.hominis, часто схожі із симптомами інших захворювань урогенітального тракту бактерійної, вірусної та інших етіологій. Тому для успішної діагностики урогенітального мікоплазмозу обов’язково проводять лабораторні дослідження, які дозволяють диференціювати їх.

До серологічних методів діагностики мікоплазмозу відносять реакції преципітації та імунофлуоресценції. Для виявлення сироваткових антитіл до M.hominis використовують реакцію пасивної гемаглютинації та імуноферментний аналіз (ІФА), що дозволяє визначити стадію та характер перебігу хвороби, що особливо важливо при хронічному перебігу захворювання протягом багатьох місяців та років. Наявність антитіл класу IgG до M.hominis відображає загальну картину імунної відповіді внаслідок тривалої або перенесеної інфекції. В останньому випадку IgG можуть виявлятися на низькому рівні протягом багатьох років.