Імуноферментна тест-система Vitrotest® Anti-TPO призначена для кількісного визначення аутоантитіл до тиреопероксидази (TPO) у сироватці чи плазмі крові людини.
Визначення аутоантитіл до тиреопероксидази в тест-системі Vitrotest® Anti-TPO базується на принципі «непрямого» твердофазного ІФА у двохетапній інкубації.
- TK152 – 96 аналізів
- Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет з попередньо засорбованою в лунках рекомбінантною тиреопероксидазою.
- Кон’югат: буферний розчин моноклональних антитіл до IgG людини, кон’югованих з пероксидазою хрону.
- Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
- Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
- Час проведення аналізу: 80 хвилин.
Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), захворювання щитоподібної залози за поширеністю посідають друге місце серед ендокринних порушень після цукрового діабету. Понад 200 млн людей у світі страждають на різні форми тиреоїдної дисфункції. В Україні за останні 5 років кількість людей із захворюваннями щитовидної залози збільшилась у п’ять разів. Серед основних патологічних станів виділяють гіпертиреоз, гіпотиреоз, аутоімунні захворювання щитоподібної залози, доброякісні та злоякісні новоутворення тощо.
Аутоімунні захворювання щитоподібної залози – це різноманітна група органоспецифічних аутоімунних захворювань, найпоширенішими з яких є тиреоїдит Хашимото та хвороба Грейвса. Патологічний процес обумовлений утворенням аутоантитіл до тиреопероксидази та тиреоглобуліну.
Тиреоїдна пероксидаза є мембранозв’язаним ферментом, що відповідає за окислення йоду та йодування тирозильних залишків молекули тиреоглобуліну в процесі синтезу гормонів щитоподібної залози Т3 і Т4. Більшість антитіл до TPO належать до підкласу IgG1, які є активатором комплементу. Крім того, анти-TPO можуть зв’язуватися через свій Fc-фрагмент з природними клітинами-кілерами, які, у свою чергу, викликають цитотоксичне пошкодження тиреоцитів.
Пошкодження клітин щитовидної залози, а також пряме блокування ферментів можуть призвести до недостатнього вироблення гормонів (гіпотиреозу), якому іноді передує транзиторний гіпертиреоз. Окрім патологічних станів щитоподібної залози, підвищені титри антитіл до TPO можуть бути виявлені при широкому спектрі захворювань: перніциозній анемії Бірмера, системному червоному вовчаку, ревматоїдному артриті, інсулінозалежному цукровому діабеті, раку молочної залози тощо. Також, встановлений зв’язок між антитілами до TPO та акушерськими ускладненнями, такими як післяпологовий тиреоїдит або післяпологова депресія.
Антитіла до TPO можуть бути присутніми у осіб без клінічних або лабораторних ознак дисфункції щитоподібної залози. Наявність анти-ТРО за відсутності захворювання пов’язана з більшим ризиком розвитку аутоімунного тиреоїдиту у майбутньому, а в комбінації з рівнем тиреотропного гормону використовуються для прогнозування розвитку гіпо- та гіпертиреозу.
В сучасній лабораторній діагностиці для визначення концентрації аутоантитіл до тиреопероксидази поряд з іншими імунохімічними методами широко використовується імуноферментний аналіз, який є простим та зручним інструментом з високою чутливістю та специфічністю. Стандартизація кількісного визначення аутоантитіл до ТРО в сироватці чи плазмі крові людини забезпечується використанням для виготовлення внутрішніх калібраторів ІФА-наборів Міжнародного стандарту ВООЗ з встановленою концентрацією анти-ТРО в міжнародних одиницях IU/ml.