Vitrotest® Anti-Toxocara

• Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет із попередньо засорбованими антигенами личинок Toxocara canis.
• Кон’югат: моноклональні антитіла до IgG людини кон’юговані з пероксидазою хрону.
• Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
• Об’єм зразка для аналізу: 10 мкл.
• Час проведення аналізу: 75 хвилин.

Токсокароз є розповсюдженим паразитарним захворюванням людини, яке викликане личинками другого покоління двох основних видів паразитичних нематод, Toxocara canis та Toxocara cati. Значення цих нематод при токсокарозі людини було вперше з’ясоване в 1950-х рр. Вайлдером та Бівером, ученими, які вперше ідентифікували личинки токсокар в очній та вісцеральній тканинах відповідно.

Дорослі особини T. canis та T.cati живуть в порожнині тонкого кишечника собак та котів, які є остаточними хазяями для вказаних гельмінтів. Незрілі яйця, утворені дорослими гельмінтами, виділяються з фекаліями остаточних хазяїв. Яйця дозрівають у довкіллі, і після цього можуть поїдатися остаточними хазяями, а також випадковими, паратенічними хазяями. Після поїдання остаточними хазяями мікроскопічні личинки (300 µm в довжину та 20 µm в діаметрі) вилуплюються в тонкому кишечнику, проникають через кишкову стінку, досягають з кровотоком легень, проникають через альвеолярні стінки, піднімаються по бронхіальному дереву до горла, де проковтуються і розвиваються в дорослих гельмінтів. При попаданні в організм людини або інших паратенічних хазяїв, личинки нездатні здійснити повний цикл розвитку, описаний вище; замість цього вони переносяться з кровотоком до широкого спектру органів та тканин (печінка, серце, легені, мозок, очі), і спричиняють тяжкі місцеві реакції, які й складають основу токсокарозу.

Рівень пошкоджень, завданих організму хазяїна, і відповідні ознаки та симптоми відрізняються залежно від того, в яких органах та тканинах знаходяться личинки: печінка, легені та ЦНС (включно з очима) є найбільш чутливими. Мігруючі личинки при попаданні в очі можуть спричиняти пошкодження сітківки, викликаючи грануломатозні реакції, які призводять до зниження або навіть втрати зору. Число мігруючих личинок та вік хазяїна є додатковими факторами, що впливають на наявність та тяжкість симптомів.

Максимальна тривалість життя личинок складає кілька років, і клінічно виражене захворювання може виникнути будь-коли протягом цього періоду або навіть і пізніше. Основним патогенетичним механізмом є патологічна імунна відповідь на гинучі або мертві личинки.

У більшості людей інфікування токсокарами не спричиняє симптомів. Можливі симптоми неспецифічні: лихоманка, загальна втома, анорексія та лімфаденопатія. Легеневі симптоми та симптоми з боку травної системи виникають тоді, коли личинки мігрують в легені та органи травлення, відповідно. Ці симптоми подібні при токсокарозі та багатьох інших захворюваннях. Неврологічні симптоми різноманітні і також неспецифічні.