Імуноферментна тест-система Vitrotest® Treponema-IgG призначена для виявлення антитіл класу IgG до Treponema pallidum у сироватці чи плазмі крові людини.
Виявлення антитіл класу IgG, специфічних до T. pallidum, у тест-системі Vitrotest® Treponema-IgG базується на принципі «непрямого» твердофазного ІФА при двохетапній інкубації.
○ ТК056 – 96 аналізів
- Тверда фаза: стрипований ІФА-планшет із попередньо засорбованими рекомбінантними антигенами T. pallidum.
- Кон’югат: моноклональні антитіла до IgG людини, кон’юговані з пероксидазою хрону.
- Хромоген: однокомпонентний ТМБ.
- Об’єм зразка для аналізу: 20 мкл.
- Час проведення аналізу: 75 хвилин.
Cифіліс – це інфекція, що передається статевим шляхом, викликається бактерією Treponema pallidum. Для сифілісу характерні чотири послідовні стадії: первинна, вторинна, латентна та третинна. Невдовзі після появи первинної виразки на місці проникнення (“первинний шанкр”, 10-90 днів після зараження) розпочинається процес поширення трепонем в регіонарні лімфовузли та розсіювання бактерій з кровотоком по всьому організму. Класичний первинний шанкр – затверділий та безболісний. В той час як первинний шанкр самовиліковується через 3-6 тижнів завдяки місцевому імунітету, розсіяні трепонеми викликають появу системної імунної відповіді невдовзі після зникнення первинного шанкру (вторинний сифіліс). Основним симптомом останнього є висипання, присутні на обстеженні у понад 90% пацієнтів. Висипання переважно макулопапулярного типу, ніколи не бувають везикулярними, часто покривають ступні та долоні. Іншими симптомами вторинного сифілісу є лихоманка, біль у горлі, погане самопочуття, головний біль, лімфаденопатія. Неврологічні симптоми (менінгіт, офтальмологічні симптоми), хоча й більш характерні для третинного сифілісу, можуть виникати уже на вторинній стадії. Вторинний сифіліс спонтанно переходить в латентну стадію. Латентна стадія безсимптомна, бактерії знаходяться в неактивному стані та не виявляються в крові та тканинах традиційними методами. Третинний сифіліс виникає внаслідок активізації латентної інфекції, яка відбувається у близько третини хворих через десятиріччя після первинного зараження. Третинний сифіліс уражує численні органи та системи органів (мозок, нерви, очі, серце, судини, нирки, кістки, суглоби) і часто закінчується смертю хворого. Симптоми третинного сифілісу варіюють в залежності від того, які органи уражені.
Основною гістологічною патологією на всіх стадіях сифілісу є васкуліт та його наслідки, некроз та фіброз.
Сифіліс може передаватися:
1) через прямий контакт шкіри/слизових оболонок з інфективними виразками, які містять трепонеми у високих концентраціях;
2) від інфікованої матері до дитини;
3) через кров.
Основними шляхами передачі є статевий та вертикальний. Поширення статевим шляхом відбувається внаслідок інокулювання бактерій в мікротріщини. Незначну роль відіграє поширення через переливання крові, через спільне користування зараженими шприцами та через фоміти серед мед. персоналу.
Особи з сифілісом є інфективними по статевому шляху лише в первинній та вторинній фазах, але жінки з сифілісом можуть передавати уроджений сифіліс також і в латентній фазі.
T. pallidum може проникнути в плід вже через 9-10 тижнів після зачаття. Вагітність у жінок з сифілісом може мати наслідком спонтанні викидні, мертвонародження та уроджений сифіліс. Ймовірність народження здорової дитини у жінок з сифілісом складає лише 1/3.