Вірус краснухи (ВК) належить до родини Togaviridae та є єдиним членом роду Rubivirus. Віріони ВК мають круглу форму та покриті ліпідною оболонкою. Діаметр вірусних часток складає 57-86 нм. Вірус має виступи на поверхні у формі паралельних рядів висотою 8 нм.
Віріон ВК містить РНК геном всередині ікосаедрального капсида, який складається з численних копій основного білка, С, масою 33 кДа. Нуклеокапсид оточений ліпідним бішаром, в який занурені вірусні глікопротеїни Е1 (58 кДа) та Е2 (42-47 кДа).
Дитяча краснуха є захворюванням з легкими симптомами, яке легко виліковується. У дітей звичайно не виникає ніяких загальних симптомів, проте у дорослих хворих в продромальний період може мати місце незначна лихоманка, головний біль, погане самопочуття, незначний біль в горлі, та кон’юктивіт. Характерними є цервікальні лімфаденопатії, які виникають за 5-10 днів до висипань. Артралгії або артрити можуть виникнути у 70% дорослих жінок з краснухою. До рідкісних ускладнень належать тромбоцитопенічна пурпура та енцефаліт. Вважається, що ці ускладнення є наслідком персистенції віруса у відповідних тканинах хазяїна.
Все ж, найбільш значним ускладненням краснухи є перенесення ВК до плоду, де часто виникають значні дефекти. Ймовірно, що поширення віруса у плід починається з плацентарної інфекції під час віремії у матері. Можливі механізми цитопатогенезу включають індукцію апоптозу вірусом та пригнічення поділу клітин.
ВК викликає хронічну інфекцію плода, синдром вродженої краснухи (СВК), і його елімінація може тривати роками. СВК може мати місце у 80–85% випадків первинної краснушної інфекції під час першого триместра вагітності.
Краснуха-високозаразне інфекційне захворювання. Вона поширюється через прямий або краплинний контакт з назофарингіальними секретами, та має середній інкубаційний період 17 днів (12-23 днів). Пацієнти з краснухою найбільш заразні під час виникнення висипань, але можуть виділяти вірус за 7 днів до висипань і 7 днів після них. Більшість захворювань краснухою викликає пожиттєвий імунітет, опосередкований циркулюючими антитілами та Т-лімфоцитами. Існує лише один серотип ВК.
Широкомасштабна вакцинація проти краснухи під час останнього десятиріччя призвела до практично повного зникнення краснухи та СВК в багатьох розвинених країнах та в деяких країнах, що розвиваються. До запровадження вакцинації у світі народжувалось до 4 дітей з СВК на 1000 живороджень. Навіть зараз щорічно понад 100 000 дітей в країнах, що розвиваються, народжуються з СВК. В Україні число захворювань на краснуху складає близько 4 випадків на 100 000 населення на рік.
В багатьох дослідженнях показано, що захист від ВК забезпечується нейтралізуючими антитілами. Краснухоспецифічні IgM зазвичай з’являються через 4 дні після появи висипань і зберігаються протягом 4-8 тижнів, але в деяких випадках IgM може зберігатися протягом року. Антитіла класу IgG з’являються під час гострої фази, через 7-30 днів після перших симптомів, і зберігаються на різних рівнях протягом усього життя.
Під час інфекції ВК утворюються антитіла, специфічні до 3-х структурних білків ВК. Захисна імунна відповідь направлена переважно проти глікопротеїнів, в основному, проти глікопротеїна Е1.
Оскільки симптоми краснухи є неспецифічними, і багато випадків краснухи є безсимптомними, діагноз краснухи рідко засновується на клінічних симптомах. Присутність ВК у зразках цереброспинальної рідини, крові, сечі, виділень з горла та носа у осіб з підозрою на краснуху повинна бути доведеною через виділення віруса або, як альтернатива, вірусної нуклеїнової кислоти методом полімеразної ланцюгової реакції. Імунотести є, без сумніву, найбільш популярними тестами для діагностики краснухи.
Імунотести використовують для 3-х основних цілей:
1) Для визначення сероконверсії після вакцинації ВК - за рівнем IgG;
2) Для вимірювання імунітету до віруса за рівнем IgG, визначаючи цим потребу вакцинації для жінок репродуктивного віку;
3) Для діагностики ймовірної краснухи у вагітних за рівнем IgM та за авідністю IgG.
Виявлення краснухоспецифічного IgM саме по собі не може розглядатися як абсолютний доказ первинної інфекції в силу низки причин. Відповідь за IgM може бути пролонгованою і тривати кілька років. Далі, іноді можна виявити IgM при м’якій вторинній інфекції, яка виникає незважаючи на вакцинацію. Ця вторинна інфекція розглядається як безпечна для плоду. Хибно-позитивні результати можуть також являти собою артефакти внаслідок низки причин.
Питання сумнівних результатів IgM є особливо важливим при дослідженні підозри на краснуху у вагітних внаслідок ризику СВК, тому в описаних ситуаціях виникає необхідність в додаткових тестах. Авідність IgG, яка у більшості випадків починає зростати через 3 місяці після інфікування краснухою, є незалежним параметром, що дозволяє диференціювати поточну та минулу інфекції. Наприклад, в одному з досліджень низькоавідні специфічні IgG були виявлені в 91% сивороток, відібраних в період 3-4 місяці після інфікування; через 5–7 місяців після інфікування низькоавідними залишалося тільки 21% сивороток [Thomas et al., 1992].
Тест на авідність IgG набуває популярності як діагностичний метод, що дозволяє визначити час інфікування. Відповідно до рекомендацій Центру попередження та контролю хвороб, США, у разі позитивного результату IgM першої проби, повинна бути також визначена авідність IgG другої проби, відібраної через 5-10 днів після першої. Якщо IgM та IgG другої проби є позитивними, але авідність IgG високою, це вказує або на хибно-позитивний IgM результат, або на доброякісну вторинну інфекцію [CDC.VPD Surveillance Manual, 5th Edition, 2012].
сховати »
