Ехінококоз людини є зоонозом, викликаним стьожковими червами роду Echinococcus.
Ехінококоз має 2 основні форми:
• кістозний ехінококоз (КE), викликаний E. granulosus sensu lato;
• альвеолярний ехінококоз (AE), викликаний E. multilocularis.
КE персистує переважно в циклі собака-вівця-собака, хоча цей цикл може включати замість овець деяких інших домашніх тварин (кіз, свиней, коней, велику рогату худобу). Собаки заражуються при поїданні ними органів тварин, що містять кісти. В організмі собак кісти розвиваються в дорослих гельмінтів. Інфіковані собаки виділяють яйця гельмінта з екскрементами, які можуть попадати на поверхню грунту; після поїдання яєць проміжним хазяїном (в тому числі людиною) з останніх вилуплюються личинки, які пізніше розвиваються в кісти внутрішніх органів.
E.multilocularis переважно персистує в природному циклі, який включає руду лисицю як дефінітивного хазяїна та гризунів як проміжних хазяїв; зрідка можуть інфікуватися домашні собаки, коти та інші види.
Передача яєць ехінокока людям відбувається як через прямий контакт з інфікованими собаками, особливо через близький контакт між дітьми та їхніми домашніми улюбленцями, так і через проковтування грунту, води та овочів, забруднених фекаліями інфікованих собак.
Яйця ехінокока, що знаходяться в грунті, можуть залишатися життєздатними аж до одного року та витримувати заморожування.
Симптоми КЕ викликані багаторічним знаходженням кіст в організмі пацієнта. Діаметр кісти складає 1-7 (до 30) см. В організмі можуть знаходитися одна або багато кіст, які локалізуються переважно в печінці або у легенях, рідше в інших органах.
Зародковий шар кіст генерує дочірні кісти та протосколекси в центральну порожнину, заповнену прозорою "гідатидною" рідиною; зародковий шар оточений неклітинним ламінарним шаром, а далі - шаром, що складається з реактивних клітин хазяїна. Всередині материнської кісти можуть бути присутні дочірні кісти різного розміру та окремі протосколекси.
Кісти можуть не збільшуватися в розмірі роками, проте альвеоли, характерні для АЕ, характеризуються нестримним ростом.
Асимптоматичний інкубаційний період при КЕ може тривати багато років, а саме до тих пір, поки кісти не досягнуть критичного розміру, що спричиняє здавлення навколишніх структур, або ж не розірвуться. При локалізації кісти в печінці спостерігається біль в животі, нудота та блювота. Розрив кісти зазвичай має наслідком гострі або хронічні алергічні прояви.
КЕ найчастіше спостерігається у людей, які професійно займаються розведенням овець або свиней.
E. granulosus має кілька штамів з відмінними морфологічними, епідеміологічними та клінічними характеристиками, які багатьма дослідниками розглядаються як окремі види. В Центральній та Східній Європі домінують овечий (G1) та свинячий (G7) штами.
КЕ зустрічається по всьому світу, особливо поширена ця хвороба в пасовищних співтовариствах Південної Америки, середземноморського узбережжя, Східної Європи, Близького та Середнього Сходу, Східної Африки, Центральної Азії, Китаю та Росії.
Відповідно до деяких оцінок, в усьому світі понад 1 млн. людей інфіковані ехінококом. Високі рівні переважання (5%-10%) за КЕ реєструються в окремих регіонах Аргентини, Перу, Східної Африки, Центральної Азії та Китаю.
Личинкову масу звичайно оточує потужний шар, який складається із фіброзної тканини та клітин, що беруть участь у запальному процесі.
Більшість хворих на АЕ/КЕ відповідають на інфікування ехінококом значним ростом синтезу паразитоспецифічних антитіл всіх ізотипів; лише окремі пацієнти не демонструють гуморальної імунної відповіді.
Як правило, після видалення личинкової маси спостерігається зниження рівня специфічних антитіл. Наявність антитіл відображає присутність життєздатного паразита. В одному клінічному дослідженні спостерігалося обмежене зниження концентрації специфічного IgG через 2 роки після успішної операції, а специфічні IgA та IgE вже не виявлялися.
Гуморальна імунна відповідь людини може бути сильно варіабельною, про що свідчить розпізнавання різних паразитарних антигенів різними пацієнтами. Продемонстровано наявність антитіл проти поверхневих структур та розчинних антигенів із протосколексів, зародкового шару та везикулярної рідини.
Найкращим антигеном для імунодіагностики КЕ є нативний або рекомбінантний антиген В (АГВ), присутній у високих концентраціях в кістозній рідині. АГВ є інгібітором протеаз та імуносупресантом. Висока антигенність АГВ пояснюється його структурою та здатністю перетинати стінку кісти, потрапляючи у внутрішнє середовище хазяїна. АГВ є білком масою 120 кДа, що складається з мультимерів гомологічних, але відмінних між собою 8 кДа субодиниць (AgB8/1, AgB8/2, та AgB8/3). AgB8/1 є антигеном, найбільш корисним для високородоспецифічної серодіагностики КЕ.
Більшість серологічних тестів для діагностики АЕ використовують гетерологічний антиген E. granulosus (кістозна рідина E. granulosus).
Відповідно до рекомендацій ВООЗ, для діагностичного підтвердження випадку КЕ/АЕ необхідна відповідність наступним критеріям: 1)клінічна та епідеміологічна історія, сумісна з КЕ/АЕ; 2)позитивні дані з використанням методів візуалізації; 3) позитивні серологічні дані з використанням 2-х різних тестів; 4)демонстрація життєздатності паразита (КЕ) або диференціація від карциноми печінки (АЕ).
Клінічні симптоми КЕ/АЕ не є достатньо специфічними, нагадуючи симптоми хронічного гепатиту, цирозу та карциноми печінки. Неінвазивні методи візуалізації (комп’ютерна томографія, МРТ, ультразвукове дослідження) є цінними для діагностики та преоперативної оцінки завдяки можливості встановити місце та стадію паразитарної пухлини. КЕ/АЕ повинен бути диференційований від доброякісних кіст, кавернозного туберкульозу, мікозів, абсцесів та новоутворень. Серологічні тести (напр., ІФА тест або тест з непрямої гемаглютинації) є методами, що дозволяють провести дану диференціацію. Специфічне підтвердження діагнозу може бути отримане демонстрацією присутності антитіл до антигенів ехінокока методами імунодифузії або імуноблотингу. Мікроскопічне дослідження протосколексів після аспірації кістозної рідини дає інформацію щодо життєздатності кісти.
Крім застосування в рамках описаного вище алгоритму підтвердження випадків КЕ/АЕ, серологічне тестування може додатково використовуватися і в наступних ситуаціях:
1)Для широкомасштабного серологічного скринінгу людських популяцій, що проживають в ендемічних регіонах в зоні ризику. Показано, що рівень резектабельності паразитарної пухлини значною мірою залежить від ефективності програм з ранньої діагностики;
2)Для моніторингу успіху терапії. Повне хірургічне видалення личинкової маси має наслідком швидке зниження рівня специфічних антитіл, проте у випадку неповного видалення або рецидиву антитіла продовжують циркулювати в крові хворого.
сховати »
